За Часовим Яром фортифікацій немає, Костянтинівка не підготовлена до оборони. Курахове також. Селидове всередині міста було абсолютно не готове до оборони, зараз гарячково намагаються щось зробити. За Вугледаром рубежів немає, а створений Сирським хаос у 72-й бригаді через зняття комбрига на піку наступу росіян і непріоритетне поповнення пріоритетного підрозділу робить тепер втрату Вугледара питанням часу.
Третю штурмову бригаду Сирський навмисне розірвав на шматки, коли вони почали піднімати питання, що мають діяти як єдиний злагоджений штурмовий підрозділ.
Командира 110-ї окремої механізованої бригади, який керував підрозділом з самого початку в Авдіївці і фактично сформував одну з найкращих сухопутних бригад, зняли!
І це далеко не всі свіжі приклади…
Єдине підсилення, яке відправляють на Донецьку і Харківську області, — це новостворені бригади «зомбі» з мобілізованих людей, які не брали участі в боях і тікають через страх та ненавченість. Переважно мобілізований офіцерський склад цих бригад («піджаки») не проходив злагодження та не знає елементарних речей. Це продовжують робити замість того, щоб пріоритетно поповнювати бойові бригади.
Еліту українських військ звідси забрали! При цьому тисячі військовослужбовців залишаються в тилу, в численних нагромаджених штабах та роздутих підрозділах.
Навколо Покровсько-Мирноградської агломерації зараз споруджують фортифікації, і це — найсучасніше з того, що було зроблено за часи повномасштабного вторгнення. Однак такі фортифікації в абсолютній більшості вже не мають жодного зв’язку з Генштабом ЗСУ. Це продукт горизонтальної координації військових адміністрацій, місцевих підрозділів, інженерів різного «походження», командування східним фронтом «Хортиця» та благодійників, які свідомо обходять застарілі й відірвані від реальності інструкції, спущені з вищих військових штабів. Раніше боялися, зараз все одно. Самі роблять, як треба.
Розрив між київськими військовими штабами та полем стався. Тут не готові здавати росіянам Донеччину, там — не знають, що таке реальність.
Сирський може далі гратися у своїй «курській пісочниці» (беручи до уваги невраховані ним ризики та постійну брехню, буду тепер називати її так, на жаль), але скільки ще життів і територій він разом з Умєровим готові обміняти?
Пане Президенте, Вас вводять в оману, заберіть їх, вирвіть ЗСУ з їхніх кривавих «лапок»! Якщо Сирський так Вам бреше, це показує, наскільки він не поважає Вас як свого керівника і наскільки йому байдуже життя українського громадянина. Пане Президенте, вони насміхаються з Вас і з кожного з нас. Врятуйте Збройні Сили України, врятуйте нас і дайте надію.
Умєров — спільник!