Травневі свята принесли недовготривалу перерву у співбесідах з суддями, які хочуть лишитися на своїх посадах. Ми проаналізували майновий стан сім’ї одного з кандидатів, якого слухатимуть 15го травня. Зокрема нашу увагу привернула велика сума готівкових коштів, яка у більш пізніх деклараціях безслідно зникла. Крім того, ми виявили, що матір судді оперує мільйонами та купує дороговартісну нерухомість. Чи можна вважати це результатом плідної праці прокурорсько-суддівської родини?!
Знайомтесь, суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська – Станіслав Олегович Ричка.
Станіслав Олегович – молодий суддя. Диплом юриста він отримав у 2004 році в Академії МВС у Дніпропетровську. Відповідно до даних досьє судді у 2002 році, тобто ще студентом, він почав працювати на АКзП «Демос». З 2008 року місце праці невідоме, але відповідно до Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців він був зареєстрованим підприємцем та надавав послуги консультування з комерційної діяльності.
Втім у цій сфері майбутній суддя пробув недовго. 2011 року Указом Президента його призначили у Дніпродзержинський заводський районний суд Дніпропетровської області. Отже, суддівський трудовий стаж Станіслава Олеговича близько семи років.
Ми проаналізували декларації Станіслава Рички за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки. І ці декларації нас дійсно здивували. Нечасто побачиш декларації судді, який протягом декількох років декларує наявність понад півмільйона доларів при повній відсутності будь-якого іншого майна.
У судді є дружина, яка займається нотаріальною діяльністю та троє дітей 2011, 2013 та 2015 року народження.
Незважаючи на народження трьох дітей, відповідно до декларацій судді саме дружина є основним джерелом доходів родини.
У 2017 році подружжя заробило 1 066 061 грн, а роком раніше прибуток родини складав 1 260 127 грн.
Тобто заробітки родини дійсно непогані. Але навіть при таких заробітках нас дуже здивували збереження судді. З 2012 року суддя декларує більш ніж півмільйонний депозит. Відповідно до декларації за 2014 рік у судді на банківських рахунках було 586 200 дол. США. А у дружини 455 914 грн.
У декларації за 2015 рік депозит судді зріс до 587 000 у. о. Від цього депозиту суддя отримав відсотки у розмірі 257 012 грн. Чи міг заробити молодий юрист до 2011 року такі статки, залишається питанням.
Проте навіть не це нас здивувало найбільше. Вже у деклараціях за 2016 та 2017 роки у родини судді зникають будь-які заощадження і не з’являється якогось майна чи даних про позику, інвестицію чи інші правочини. Тобто майже 600 000 дол. США просто зникли.
Ще одна цікавинка: якщо вірити деклараціям судді, то до 2015 року у родини з трьома малолітніми дітьми, непоганими заробітками та величезними заощадженнями не було жодного нерухомого чи рухомого майна.
Лише у декларації за 2015 рік з’являється квартира, яку у жовтні 2014 року придбала дружина судді – Юлія Олександрівна. І тут одразу кидається в очі порушення правил декларування. Незважаючи на те, що квартиру придбано у 2014 році, її не було відображено у декларації за 2014 рік.
Однак з декларації судді випливає, що у цій квартирі сім’я не проживає, оскільки їх зареєстрованим та фактичним місцем проживання є Орлівщина. Будь-які права на нерухомість у Орлівщині суддя не задекларував, що також є порушенням антикорупційного законодавства.
Як ми вже зазначали, дружина судді є приватним нотаріусом. А особливістю нотаріальної діяльності є необхідність мати нотаріальну контору, де здійснюється така діяльність. До приміщень нотаріальних контор навіть є спеціальні вимоги. Тому Юлія Олександрівна однозначно мала оформляти права на приміщення, де знаходиться її контора. Відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів вона розташована за адресою м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3 кв. 13.
Однак у деклараціях судді немає жодної згадки про цю нерухомість, що однозначно є порушенням правил заповнення декларації.
Але справжній сюрприз нас очікував, коли ми поцікавились – а кому ж належить ця нерухомість. Виявляється, наразі власником квартири, де знаходиться нотаріальна контора, є Жукова Ірина Володимирівна – теща судді. Проте найцікавішим є те, як і чому вона стала власником приміщення. Отже, його першим власником була мати судді – Ричка Алла Іванівна. Власність у неї виникла на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2014 року.
Відповідно до даних реєстру позов був поданий 14.07.14, а вже через три тижні мати судді отримала рішення на її користь. Усі, хто має справу з судами, розуміють, що у такий короткий термін отримати рішення суду практично неможливо. Та й судові рішення про визнання права власності, зазвичай, є незаконними. Недарма знайти самого рішення у реєстрі не вдалось.
У червні 2015 року це рішення було скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області.
Очевидно, усвідомлюючи незаконність набуття права власності та передбачаючи це рішення апеляції, родичі судді вдаються до типової схеми, яку застосовують шахраї для незаконного заволодіння нерухомістю. 12 березня 2015 року Алла Іванівна дарує цю нерухомість сину, тобто судді – Станіславу Олеговичу. Він через 8 днів, тобто 20 березня дарує його своїй дружині – Ричко Юлії. А вона у той же ж день дарує його своїй матері – Жуковій І. В. І щоб закріпити усю схему Жукова у жовтні 2017 року передає дане приміщення в іпотеку, начебто отримавши від Шрамової Вікторії Миколаївни позику у розмірі 35 000 дол. США.
Отже, суддя долучився до абсолютно шахрайської схеми, що покликана ухилитись від виконання рішення суду. Як це співвідноситься з правилами суддівської етики? Відповідь очевидна.
Але і це ще не все, що розповів про суддю Реєстр судових рішень.
Виявляється у судді є борг перед банком у розмірі трохи більше 80 000 грн. Очевидно, цей борг тягнеться ще з часів його підприємницької діяльності. Державний виконавець виявився наполегливим і навіть домігся тимчасового обмеження виїзду судді за кордон Потім заборону скасували, але такий факт мав місце. Проте з точки зору антикорупційного законодавства виникає питання – чому у жодній з декларацій судді не відображено наявність такого боргу? Є ще й інше питання – чому суддя, який мав більш ніж півмільйонні доларові збереження не міг погасити такий невеликий борг?
А ще суддя у 2016 році хотів розлучитись з дружиною і навіть подав відповідний позов. Але закон забороняє розлучатись, коли у подружжя є дитина віком до 1 року. Тому судді відмовили. Що це було – справжнє бажання розлучитись чи створити ще одну можливість не декларувати спільне майно, ми можемо лише здогадуватись. А фіктивне розлучення є дуже популярним способом зменшити кількість майна у деклараціях.
Розповідаючи про суддю, не можемо оминути його батьків. Батько судді – Ричка Олег Іванович працювавв органах прокуратури з 1996 року. У 2011 став заступником прокурора Дніпропетровської області, де працював до жовтня 2014 року, коли його було люстровано. Нині ім’я Олега Рички внесено до переліку люстрованих осіб.
Також відомо, що у судді є брат, який теж працював прокурором з 2009 по 2015 роки. На сайті прокуратури Дніпропетровської області розміщені окремі декларації Дениса Рички.
Декларація батька судді є досить скромною Значно більше майна є у матері судді – Рички Алли Іванівни.
Загалом у неї було 15 об’єктів нерухомості, а зараз залишилось 9.
По-перше, вона володіє апартаментами в Алушті, нежитловим приміщенням у Криму набутим на підставі договору дарування, та паркінгами.
По-друге, двома квартирами у Дніпропетровську та трьома у Київській новобудові. Квартири у Києві вона набула за чотирма рішеннями суду.
З тексту рішень випливає, що ще у 2005 році Алла Іванівна інвестувала у 4 квартири в новобудові понад 3,8 млн грн . Саме тоді Алла Ричка працювала у відділі освіти Амур-Нижньодніпровської районної ради міста Дніпропетровська (нині Дніпро). Навряд чи заробітної плати державного службовця їй вистачило б на придбання цих елітних квартир у столиці.
Згодом одну квартиру вона продала, а три залишились у власності.
Втім ці квартири не останнє коштовне майно, записане на Аллу Ричку, матір судді та дружину екс-прокурора. У реєстрі міститься інформація про житловий будинок на 336 кв. м. під Дніпром.
Також нам вдалося довідатися, що Ричка Алла Іванівна з 2015 року є засновницею ТОВ «Енерджи солар». Товариство спеціалізується на виробництві електроенергії, до його статутного фонду вона внесла майже 41 мільйон гривень!
Також Алла Іванівна є співвласницею ТОВ «ЖЕК АЮ-ДАГ» разом із партнером Ігорем Кульковим. Фірма має кримську прописку і спеціалізується на будівництві. Туди мати судді Станіслава Рички внесла майже мільйон гривень до статутного капіталу.
Звідки у матері судді такі статки, залишається лише здогадуватись, але в українських суддів та прокурорів успішні батьки та дружини не рідкість.
Автопарк родини судді більш скромний ніж нерухомість. У розпорядженні Станіслава Олеговича Рички лише один транспортний засіб – мотоцикл Suzuki 1250 F. Іншого рухомого майна у декларації не вказано.
Але достовірність цієї інформації у нас викликає цілком обґрунтовані сумніви.
З реєстру судових рішень стає відомо, що Ричка Станіслав Олегович 22. 02. 2016 року о 21:10 годині керуючи автомобілем «Крузер» рухаючись по вул. Гоголя порушив правила дорожнього руху. Слід зазначити, що такий автомобіль є у матері судді і якщо він ним користується, то його потрібно декларувати.
У реєстрі є дані про ще одне порушення з боку Рички С. О., але самого рішення чомусь немає.
У Алли Іванівни Рички є ще Mazda 5 2006 року випуску, Nissan Leaf 2014 року випуску. Крім того, тесть судді Олександр Жуков користується автомобілем Hyundai elantra.
15 травня 2018 року Ричка Станіслав Олегович буде серед тих, хто проходитиме співбесіду з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Сподіваємося, що Станіслава Олеговича не омине питання про таємниче зникнення готівкових коштів на півмільйона доларів, а головне – їх джерело доходу. Також було б цікаво почути відповіді на питання про недекларування майна, участі у сумнівних операціях з майном, користування майном і невиплачений борг. Головне, щоб усім цим фактам була надана належна оцінка. Проте у нас немає ілюзій. Практика доводить – на основі чинних правил кваліфікаційного оцінювання у судді непогані шанси залишитись у системі та отримати від діючої ВККС рекомендацію на довічне суддівство.